Пластикова небезпека

Шкідливим є не те, що ми їмо, а те – з чого ми їмо

На жаль, посуд із дерева cтав рідкістю в сучасому суспільстві. Хоча саме деревину фахівці вважають найбільш екологічно чистим матеріалом. Натомість усе частіше ми користуємося пластиковим начинням. Воно зручне, але не завжди безпечне для здоров’я. Одні пластмаси не витримують контактів з певними видами продуктів, інші – високих температур, ще інші – токсичні самі по собі.

Ринок одноразового пластикового посуду в Україні росте неймовірними темпами. За деякими даними, річний обсяг продажу тут перевищує $30 мільйонів. Проте експерти у галузі гігієні та токсикології попереджають, що використання пластикового посуду може бути вельми небезпечним. Величезне значення має те, з яким саме пластиком маємо справу. Збагнути це буває складно, адже маркування на тарілках та стаканах не надто зрозуміле пресічним покупцям.
Пластиковий посуд роблять з полістиролу або з поліпропілену. Ємкості з полістиролу можна використовувати лише для холодних харчових продуктів, на цьому посуді повинно бути маркування латинськими літерами PS. Стакани і тарілки з цього матеріалу досить крихкі й тріскають навіть при легкій деформації. У разі потрапляння до такого посуду гарячої їжі, починає виділятися небезпечний для здоров'я канцероген стирол. Це токсична сполука, що накопичується в печінці і нирках.
Поліпропілен же здатний витримувати температуру понад 100 °С, він маркується літерами РР і (або) трикутником з цифрою 5. Для гарячих продуктів підходить і одноразовий посуд з пінопласту stirofoam.
Загалом же пластиковий посуд здатен витримувати температуру від -40 до +1400 градусів! Тобто можна тримати його і у морозилці, і у мікрохвильовій пічці. Але тільки той посуд, на якому стоїть позначка «Thermoplast» або «Duroplast».

Борщ із формальдегідом

Ще один матеріал для посуду – меламін. Зовні він схожий на білу і легку порцеляну. Може бути гарно розмальованим та виглядати дуже привабливо. Проте це надзвичайно шкідливий матеріал.
Щоб визначити, із чого виготовлена тарілка, варто подивитися, чи є на її зворотній стороні штамп “melamin”? Якщо є – повертайте цю річ на полицю без жалю! Проте маркування може й не бути. Для порівняння візьміть в руки тарілку зі скла або порцеляни. Посуд із меламіну буде значно легшим. А якщо по ньому постукати дерев'яною паличкою, то меламін (на відміну від скляного посуду, який “відповість” дзвінко) видасть глухий, “мертвий” звук.
В Україну меламіновий посуд надходить здебільшого із Туреччини, Йорданії і Китаю. У себе на батьківщині виробники продавати посуд такої низької якості не ризикують, та й у Європі меламін не толерують: є навіть спеціальне маркування, яке забороняє продаж на території ЄС.
Усі знають, як „поводиться” щойно куплений посуд із звичайного пластика. Спочатку сильно пахне чимсь хімічним, згодом запах вивітрюється. На думку фахівців, вироби стають придатними до використання. Минає ще час, і пластик старіє, як будь-яка органіка, — від світла, ультрафіолету, температури, зіткнення з водою та іншими рідинами. Пластмасова тарілка або стакан тріскають. І це добре: якби вони служили довше, продукти руйнування неминуче перейшли б у їжу. Меламін же „поводиться” інакше.
Виділення смол формальдегідів триває майже весь час, поки людина користується цим посудом. Виділення формальдегіду властиво всім пластикам, але меламіну передусім. Причому „міграція” цієї речовини у їжу перевищує допустимі норми в десятки, а іноді і в сотні разів. А ще меламін залежно від фарбників виділяє важкі метали — свинець, кадмій, марганець.
Досліди доводять, що щурі, які їли із меламіну, отримали ракові захворювання. Про банальну алергію і говорити нічого.
Під час іншого експерименту в меламінові тарілки налили 4-процентний розчин оцтової кислоти і залишили на 24 години. Далі рідину пропустили через хроматограф. Прилад показав перевищення концентрації формальдегідів у десятки (!) разів.
Звісно, попоївши борщу з меламінової тарілки, ви одразу не отруїтеся. Але формальдегід тим і небезпечний для організму, що діє поступово, поволі. Як сильний алерген, він може спровокувати екзему, захворювання верхніх дихальних шляхів, роздратування оболонок очей, згубно вплинути на печінку, селезінку, нирки, шлунок, спричинити розвиток ракових захворювань. Формальдегід — ще й сильний мутаген. Зрештою, формальдегіду в наший життя вистачає і без меламінової посуду. Меблі, миючі засоби, фарби, лаки, шпалери, багато інших предметів теж містять цю сполуку.

Одноразові пляшки

Пластикові пляшки, призначені для зберігання води чи лимонаду, можуть бути абсолютно непридатними для молока, олії. У контакті з ними пляшки можуть почати виділення небезпечних токсинів. Безпечними для зберігання мінералки, соків, олії вважаються пляшки з поліетилентерефталату. Він добре витримує тиск вуглекислого газу. Матеріал позначається РЕТ або РЕТF і цифрою 1. У пляшках може використовуватися бісфенол А (ВРА) – матеріал шкідливий!
Полівінілхлорид (ПВХ) - надзвичайно дешевий. Але після тривалого зберігання починає виділяти вінілхлорид, який є канцерогенною речовиною. Виробники мають маркувати такі вироби позначками у вигляді трійки у трикутнику або літерами PVC. Зовні полівінілхлорид можна відрізнити, натиснувши на пляшку нігтем. Якщо лишиться білуватий слід – це саме він.
І найголовніше – пластикові пляшки є ОДНОРАЗОВИМИ! Їх неможливо вимити настільки, щоб використати ще раз!

Пластик + мікрохвильова піч =...

Плівки для зберігання продуктів найчастіше роблять зі звичайного поліетилену із позначкою HDPE і цифрою 2. Але зберігати у них масло чи маргарин не можна - поліетилен не стійкий до жирів.

Небезпечним може стати і розігрівання їжі у мікрохвильовій печі, якщо продукти - в пластикових контейнерах. На деякому посуді вказано, що придатний для таких цілей. Проте це попередження часто означає, що контейнер не деформується від високої температури. Дослідження, здійснені в інституті-госпіталі імені Джона Хопкинса (США), показали, що жир контактуючи з пластиком при високій температурі, вивільняє діоксин (канцерогенну речовину). Посуд із вмістом меламіноформальдегидной смоли виділяє украй токсичний формальдегід. Це стосується і дешевого різнокольорового пластикового посуду, з якого часто годують дітей.

Інформація до роздумів:

Статистика свідчить, що рак стрімко завойовує нові позиції не тільки в Україні, а й в усьому світі. Якщо на початку ХХ століття онкологія займала десяту позицію iз захворюваності і смертності, то вже на сьогодні — другу, а за прогнозами Всесвітньої організації охорони здоров'я, до 2020 року вона може вийти на перше місце.
І все ж, на думку лікарів, не можна «програмувати» себе на ракове захворювання. Не кажіть собі подумки: «Я захворію на рак». Фахівці-онкологи вже давно помітили роль такого психогенного фактору у виникненні злоякісних утворень. Якщо людина житиме тривогами і щодня переживатиме, що може з'явитись пухлина, то ризик захворювання зростає.